Ми у Facebook

Золота гілка – Viscum album або кущ, який живе на деревах…

Спочатку осінь розмалювала різноманітними барвами листя дерев у лісі в жовто-зелений та красний колір. А у листопаді дерева оголюють свої стовбури, і глядячи на ліс з правого берега річки Сіверський Донець, можна побачити вже зовсім голі гілки дерев. Ліс засинає, а осінній вітерець сповіщає про наступ зимової пори. Але в нагорній діброві та на луках стоять дерева, які убрані в зелений одяг та нібито не збираються зустрітися з початком зими. Підійшовши ближче до лісу можна помітити на гілках дерев величезні зелені кулі, які подібні гніздівлям птахів. Але придивившись ближче,  побачимо невеликі кущі, які на гілці дерева-хазяїна мають особисті корні-присоски. Такі кущі мають з центру радіальні гілочки з зеленими листочками у вигляді кулі. Мало хто знає, що це одна з лікарських рослин, у якої є властивості зцілювати людину від багатьох хвороб.

Чому до цієї рослини придивлялись люди з давніх часів і які чарівні особливості та цінності вона має для лікування?

Почнемо знайомство з того, що ця рослина росте на багатьох деревах: вербі білої, груші, яблуні, березі, тополі, клені і дуже рідко на дубі, тобто це паразит, який здійснює своє травлення за рахунок соків тих дерев, на яких вона зростає. З часом такі дерева можуть вмерти. Рослина вічно зелена, тому її можна бачити і в літку і взимку, контрастно зелені кулі добре помітні на деревах з наступом осені. Таку рослину науковці визначають як дводомний кущ з кульовою кроною, що живе як паразит ледь на всіх видах дерев лісу (рідко на хвойних).

Вона має свої морфологічні особливості: зелені дерев’янисті гілочки покриті продовгуватими або еліптичними листям, вони супротивні, товсті, шкірясті, блідо-зелені з невеликими жилками. Квіти дуже маленькі, жовто-зелені, однодомні або дводомні, зібрані по 3-5 на кінцівках гілок. Плоди – ложна ягода, складна, куляста або продовгувата, дуже соковита, білого кольору, одне-насіннєва, має властивості, що клеять. Рослина отруйна.

Описані особливості рослини дозволили дати наукову назву роду – “Viscum”, що з латинської означає “клеять, прилипати” та наукову видову назву “album” – біла по кольору плоду. Таким чином, була визначена рослина: “Viscum album” – Омела біла.

З давніх часів вона мала назву «Золота гілка». Листя рослини через кілька місяців її збереження набувають золотистого кольору. В своєму поетичному творі «Енеїда» Вергілій помічає, що гілка має силу світитися золотим світлом, вона виглядає наче зроблена з чистого золота.

Стародавня легенда розповідає про те, що коли з’явилася на світ ця чарівна рослина, римський цар Вербій, який був Царем всіх Лісів (Rex Nemorensis) та уособлював самого бога Юпітера, зійшов з неба блискавкою по вигляду «громової мітли» чи «золотої гілки», яка з’явилася на дубі в Німейський долині, що розташована біля озера «Дзеркало Діани» - богині Артеміди у Албанських гір. Це сталося у святилищі-гаї, завдяки чому «Золота гілка» набула чудодійної властивості та своїх таємниць.

Вважали, що гілка рослини та її квітка є еманацією сонця, іноді блискавки, яка сприяла розшукуванню золотих скарбів. В ті часи існувало порозуміння того, що в омелі було поміщено життя дуба та вона продовжує бути зеленою на залишеною ним листві.

Люди з давніх часів шанували «Золоту гілку». В Африці стародавні племена валів носили при собі талісман «грі-грі» з гілок омели. Гали, які були предками французів, робили теж саме. Британські друїди вважали її символом миру, розташовуючи гілку над дверима домів, у корівниках, на стайнях, проти чаклунства та як оберіг. Скандинавські жінки носили при собі шматки рослини для народження дитини, а в кожній колисці була гілка омели, що давало змогу перетворити дитину в ельфів. Квітку застосовували як оберіг проти пожеж. Маленькі букети квітів давали захист нареченій від злих духів. Для Богів «Золота галка» була символом влади. Кельти, італійці та скандинави були впевнені, що це дуже сильні ліки для одужання від епілепсії. Проте, «Золота гілка» і зараз не втратила своїх дивовижних властивостей. Це дійсно є цілюща рослина, яка виліковує багато людей від різних захворювань.

Состав речовин в її структурі підтверджують, що вона діє як загальнозміцнюючий, кровоспинний, гіпотензивний, заспокоюючий, сечогінний, послаблюючий, протисудомний та ранозагоювальний  засіб. Вона містить в собі такі речовини, як віскотоксін, що складений з амінокислот та цукрів, вісцерін, віскол, олеїнову та урсолову кіслоти, алколоїдо подібні речовини, аміни (тіамін та інш.), спирти (пініт та квебрахін), жири. В ягодах є каучук, інозит, цитринова кислота, каротин та смоли. В корі куща знайден глікозит сірінгенін.

Омела застосовується в офіційній та народній медицині при гіпертонічних захворюваннях, для поліпшення роботи серцево-судинної системи, розширення судин кровообігу  та послаблення нервового напруження, хворобах клімактеричного періоду, при геморої, хронічних захворюваннях суглобів, атеросклерозі, для посилення чоловічої статі, подагрі, ревматизмі, поразках шкіри, епілепсії, для зниження кров’яного тиску, при хронічних запаленнях матки, хворобах підшлункової залози, ішіасі, невралгії, туберкульозі легенів, бронхіальній астмі, варикозному розширенні судин, трофічних язвах кінцівок, цукровому діабеті, депресії, лихо трусу тощо. На Сході лікують онкологічні хвороби.

Для лікування беруть молоді гілки рослини. Аптечна назва трави: Гілки омели білої – Cormi Viscae albae. Фармацевтична промисловість випускає препарати «Омелін» для зниження тиску, який поліпшує загальне становище, знімає головні болі, та «Акофіт», який рекомендовано при ревматизмі.

Омела біла зустрічається на деревах в національному природному парку. Її можна спостерігати у прибережній зоні ріки С. Донець, діброві та луках, на кронах беріз, кленів і других дерев. Омела впливає на екосистему, змінює її біотоп, має велику здатність поширення по всієї території парку. На одному дереві можна бачити 20-30 таких рослин (більше на луках).

Науковий досвіт не підтверджує необхідність проведення профілактичних дій з охорони або очищенню таких рослин з дерев. Омела живе як паразит, але має чарівні лікувальні властивості від багатьох хвороб людини з далекого часу існування – Немійської Діани.

 

 

 

 

 

Біленька омела, в тобі є таємниця

Чарівній дивовижності, властивості скарбниця

В руках Богів сіяєш як Жар-птиця,

Хвороб посмертних, ти, лікуєш як

Цариця-жриця

 

Науковий співробітник

к. п. н. Валова І.К.

Контакти:

63436, Харківська область, Зміївський район, с. Коропове, вул. Монастирська, 27

Тел./факс: (05747) 3-09-60, (05747) 3-00-09

E-mail: nppgomolsha@ukr.net

© 2004 - 2018 Національний природний парк "Гомільшанські ліси". Використання матеріалів сайту при наявності посилання на gomilsha.org.ua
Много шаблонов Joomla на JooMix.org