Зміїв курган (городище Гайдари)

Вид зі Змієвого кургану в бік дороги на Гайдари (фото Wikipedia)

На північній межі НПП "Гомільшанські ліси" знаходиться археологічне поселення, яке дало назву сучасному місту Зміїв. Це відомий з документів поч. XVII ст. "Зміїв курган", де існувало городище, селище та могильник давньоруського часу (X - XIII ст.).

Про те, що десь на зміївських кручах, навпроти сучасного села Задонецьке, років 400 тому знаходилось поселення, було вказано ще в «Книзі большому чертежу» 1627 року: «…а Змиев курган тож от Мжа версты с 2». Якщо перевести на сучасні міри відстані, це 2,1 км. Приблизно стільки зараз від межі міста Змієва до кургану. Але до 1927 року ніхто не знав, де точно це поселення знаходилось.

В тому році А.С.Федоровський та Н.К. Фукс вперше обстежили територію на підвищенні, яке знаходиться перед мостом через Сіверський Донець в бік с. Задонецьке. Однак, їхня робота не знайшла відображення в науковій літературі. В 1953 році молодий харківський вчений Б.А. Шрамко провів тут перші дослідження, по результатам яких було приблизно визначений час існування тут городища – X-XIII ст. Тобто, це було слов’янське поселення часів Русі. Підтвердженням за роки досліджень (1950-1970 рр.) виступили численні матеріальні знахідки та поховання. В той же час, відома дослідниця С.А. Плєтньова вказує на те, що Зміїв курган біля сучасних Гайдар міг бути половецьким містом Балин, який взяли штурмом у 1116 році руські дружини.

У кінці 1980-х та у 1990-х роках територію городища досліджували А.В. Криганов, М.І. Саяний, В.В. Дідик, М.В. Любічев. Інформацію щодо городища Гайдари було значно доповнено, хоча й дотепер не можна вважати, що відомо достатньо багато. Так, було визначено, що археологічний комплекс складається з укріпленого городища, селища-супутника та грунтового могильника. Ці об’єкти розташовані на підковоподібному мисі, який входить до ряду «гір» вздовж правого берега Дінця. До ріки – близько 200 метрів. Ступінь збереженості городища досить поганий, на що вплинула ерозія (розширення та поглиблення долини Раклячий яр) та господарська діяльність. Прослідковуються частково збережені рів та вал. Місце, де знаходилось селище, менш постраждало від ерозії та діяльності людей, але тут зростає ліс, що утруднює дослідження.

План городища Гайдари (А.Г. Дяченко, 1993 рік)

Грунтовий могильник городища Гайдари має велике значення, оскільки в Харківському регіоні подібні могильники знаходяться, переважно, в зоні сучасної забудови і недоступні для вивчення. Могильник на Змієвому кургані знаходиться під лісом, але певні дослідження були проведені, знайдені поховання та матеріальні предмети були однозначно віднесені до домонгольського часу (XII - сер. XIII ст.). Саме розташування могильника – на підвищенні – повністю відповідає давньоруській традиції, коли померлих ховали на майданчиках, що домінували по висоті над оточуючою місцевістю.

Проведені в різні роки дослідження визначили, що на місці, де знаходився Зміїв курган (городище Гайдари), неодноразово селились люди і в більш ранні періоди – від пізнього бронзового віку (зрубна культура, XVI - XII ст. до н.е.) до скіфського часу (VII - III ст. до н.е.) та черняхівської культури (IV - поч. V ст. н.е.). Ситуацію ускладнює те, що частина археологічного комплексу розорювалась багато років, матеріальні залишки різного часу були перемішані і розтягнуті на великі відстані.

Давньоруська кераміка (1, 4-6) зі селища-супутника, а також, срібні височні кільця з могильника (2-3)

В наш час вважається, що невеликі розміри городища та селища, а також, незначний культурний шар – це типові ознаки того, що Зміїв курган міг бути охоронним форпостом, де проживала невелика військова залога. Головними завданнями військових людей була охорона броду через Сіверський Дінець, що знаходився навпроти городища, та передача тривожних сигналів про наближення кочовиків тим городищам, які були розташовані далі на північ (Донецьке, Хорошеве тощо). Знайдено шари вугілля, які могли залишатись після розпалювання багать – знак тривоги).

Цікаво, що в часи існування давньоруського поселення (а можливо, і в більш ранні періоди) західний бік (з поля) прикривала досить широка річка Буцера (Буцура, Змійка), яка зараз пересохла. Поселення було непогано укріплене самою природою – враховуючі 2 ріки, круті схили та ліс.

Дотепер не вирішене питання, що було на місці городища Гайдари (Змієвого кургану) після монгольської навали до початку XVII ст., коли назви «Змієве городище» та «Змієвий курган» були згадані у великій географічній праці московських топографів у 1627 році. Нагадаємо, офіційна дата заснування міста Зміїв – 1640 рік.

Копіювання матеріалів сайту можливе за умови розміщення діючого гіперпосилання на www.gomilsha.org.ua

Зв'язок з адміністрацією сайта поштою nppgomolsha@ukr.net (з поміткою "Сайт")

Ми у соцмережах:

Facebook

Instagram

63436, Харківська область, 

Чугуївський район

с. Коропове, вул. Монастирська, 27

м. Зміїв, вул. Адміністративна, 25

(1 поверх)

E-mail: nppgomolsha@ukr.net

Підтримати "Гомільшанські ліси"

Замовлення екскурсій:

(050) 585 84 64

Керівництво:

(066) 247 25 65

Відділ охорони НПП:

(050) 061 39 41

© 2010 - 2021 Національний природний парк "Гомільшанські ліси". Використання матеріалів сайту при наявності посилання на gomilsha.org.ua
Много шаблонов Joomla на JooMix.org